Під кінець четвертого року війни українці ознайомилися з новим терміном — «Холодомор». Скориставшись погодними умовами, а саме надзвичайно холодною зимою, росіяни посилили обстріли енергетичної інфраструктури, сподіваючись спричинити гуманітарну катастрофу на теренах України. Спроба заморозити людей у власних оселях містить елементи геноциду, звідси й походить назва «Холодомор» (буквально — морити холодом).
Це не перша спроба російських окупантів вчинити геноцид в Україні. Наша нація пережила жахливий за масштабом і задумом Голодомор 1932-33 років, коли зброєю ворога став голод. Згадаємо, як майже 100 років тому росіяни вбили мільйони українців, поставивши під загрозу саме існування нашої нації.
Історичний контекст: Україна напередодні Голодомору
Совєцько-російська окупація України передбачала не тільки позбавлення нас національної держави, а й мала на меті підкорення чи знищення всієї української нації. Попри політику так званої «українізації» протягом 1920-х років, небезпека зберігалася й посилювалася. Керівництво СРСР розуміло загрозу, яку становить сильний націоналістичний рух в Україні. Тому вже у 1930 році була запроваджена політика колективізації. Українців позбавляли права власності на землю, знищували індивідуальні господарства, заганяли в колективні (колгоспи). Колективізація супроводжувалася терором проти населення — так званим розкуркуленням.
Вбачаючи в українському селянстві фундамент для майбутніх національних повстань, совєцька влада вирішила знищити цю загрозу. Втративши право на власну землю, що поколіннями годувала українців, ми опинилися в руках загарбників. Селяни організовували протести, намагалися втекти із сіл до міст, не бажаючи коритися окупанту. Совєцька влада встановила контроль та обмежила можливість пересування для селян. Після цього вона вдалася до фізичного знищення. Інструментом для геноциду українців було обрано голод.
Причини Голодомору 1932–1933 років
Мусимо памʼятати, що Голодомор в Україні — це штучно організований голод-геноцид, спрямований на винищення українців. Справжня причина була єдина — існування нашої нації. Нескорені українці, що були не згодні із совєцько-російською окупацією, становили головну загрозу для керівництва СРСР. Сталін, Молотов, Каганович (визнані Службою безпеки України організаторами Голодомору) прямо зазначали, що підкорення України є ключовим питанням для виживання СРСР.
Для досягнення своєї мети росіяни використовували такі інструменти:
- Хлібозаготівлі;
- Репресії («чорні дошки» та розстріли);
- Конфіскацію продуктів харчування;
- Обмеження на пересування (внутрішні паспорти та блокади).
Хлібозаготівлі передбачали навмисно завищені плани виробництва і передачі совєцькій владі сільгосппродукції. Українське селянство не могло впоратися із цими вимогами, і тоді в хід ішла наступна частина плану. Були створені так звані «чорні дошки» для колгоспів, що не виконували завищених планів хлібозаготівлі. Це відкривало дорогу для репресій і знищення населення.
Варто згадати сумнозвісний «закон про пʼять колосків», який дозволяв розстрілювати людей за крадіжку харчів у держави. Для контролю над проведенням геноциду українців вводилася блокада всієї Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР). Людям не давали шансу покинути місця зі штучним масовим голодом, обмежували пересування спочатку невидачею паспортів (фактично привʼязували до землі). Надалі встановлювали фізичні застави, на яких ловили втікачів, що рятувалися від голодної смерті.
Як відбувався Голодомор
Усі ці заходи призвели до геноциду української нації. Протягом 1932–1933 років, коли почався Голодомор, совєцька влада вдалася до дій, що коштували життя мільйонам українців. Комісія з хлібозаготівель, очолювана Молотовим, прибула в Україну. Запустився маховик репресій, що супроводжувався вилученням у населення не лише хліба, а й усіх джерел їжі. «Чорні дошки» гарантували, що господарства, які не виконали завищені плани, будуть покарані.
У грудні 1932 року репресії посилив Каганович. До кінця 1932 року Кремль відкрито звинуватив українців у зриві плану хлібозаготівель та підготовці до повстання. До січня 1933 року в українських селян забрали залишки їжі. Українцям в УРСР та на Кубані обмежили можливість залишати свої села.
Проте й у містах, де жили українці, ситуація була не кращою. Почався масовий голод, наслідком якого стала смерть мільйонів українців.
Хоча інформація про Голодомор замовчувалася совєцькою владою, дані про це поступово просочувалися на Захід. Західні держави дізналися через пресу про масовий голод і запропонували Кремлю гуманітарну допомогу у вигляді продовольства. Совєцька влада відмовилася від допомоги, тим самим заперечуючи сам факт геноциду.
Українці, які перебували під польською окупацією у складі Другої Речі Посполитої, також знали про Голодомор. ОУН організувала замах на консула СРСР у Польщі, щоб привернути увагу всього світу до проблеми геноциду українців.
Наслідки для українського народу
Голодомор став катастрофою, наслідки якої українці відчувають понині. І хоча совєтам не вдалося повністю знищити українську націю, мільйони смертей не минули безслідно.
Українське село, як фундамент нашої національної ідентичності, було зруйноване назавжди. Народ, що звик годуватися й багатіти від своєї землі, цю землю втратив. Частина населення була репресована за «куркульство», ще більша — померла від голоду. Тих, хто вижив, загнали в колгоспи, позбавивши права на власну землю.
Таким чином, боротьба велася не тільки з живими представниками нації, а й з історичною памʼяттю. Розірваний звʼязок із минулими поколіннями, перетворення людей на худобу, а також масові вбивства дітей, живих і ненароджених, — усе це послабило нашу націю та призвело до демографічної катастрофи (від 7 мільйонів загиблих).
Чому Голодомор визнано геноцидом
Україна визнала Голодомор геноцидом нашого народу ще у 2003 році (а у 2006 році закріпила це спеціальним Законом). Можна констатувати, що Голодомор був геноцидом за національною ознакою, спрямованим проти українців, які проживали в УРСР та на Кубані. Совєцька влада цілеспрямовано використала голод, щоб підкорити і знищити українців.
Разом із нами понад 30 країн визнають Голодомор геноцидом. Україна й надалі продовжує працювати над тим, щоб увесь світ дізнався про злочини совєтів. З боку росії чиниться сильний опір: агресор заперечує факт Голодомору і докладає чималих зусиль, щоб замовчати або дискредитувати геноцид проти українців.
Сьогодні боротьба триває не тільки на полі бою, але й у різних вимірах. Росіяни намагаються вкрасти в нас історичну памʼять про цю трагедію.
Пам’ять про Голодомор сьогодні
На державному рівні ми вшановуємо День памʼяті жертв Голодомору. Українці долучаються до вшанування хвилиною мовчання та загальнонаціональною акцією «Запали свічку». Обізнаність про цю трагедію є важливою складовою ідентичності нашої нації. Травма Голодомору лишається з нами через покоління.
Навіть підсвідомо ми ставимося до хліба майже як до святині, не викидаємо крихт зі столу, завжди робимо консервацію «про запас» і загодовуємо наших дітей їжею більше, ніж треба. Ці побутові звички — відлуння страшної трагедії, яка ніколи не має повторитися.
Боротьба триває. Важливо памʼятати про минуле і зробити все можливе, щоб у майбутньому в росіян не було шансу повторити свої злочини.