Росіянин за походженням, український патріот за покликом душі. Пам’яті Балагана

ПЕРШИЙ ПОЛЕГЛИЙ АЗОВЕЦЬ: ЧОТИРИ РОКИ БЕЗ БАЛАГАНА

П’ять років тому вибух ворожого фугаса забрав життя нашого побратима Балагана, якого в цивільному житті звали Андрій Грек.

Ця важка втрата, перша для тоді ще батальйону «Азов», сталася на підходах до Донецька під час бойової операції зі звільнення Мар’їнки. Балаган ішов за БМП, коли на узбіччі вибухнув радіокерований фугас. Тоді поранення різного ступеня тяжкості отримали чимало наших бійців, але Андрій постраждав найбільше. На жаль, дорогою до лікарні він помер у віці 26 років.

Балаган народився у Хабаровську, згодом переїхав до Москви, захоплювався футболом і був фанатом ЦСКА. Однак у грудні 2010 року відбулася подія, що стала переломною для Андрія. Він взяв активну участь у мітингу на Манежній площі пам’яті вболівальника «Спартака» Єгора Свиридова, вбитого напередодні. Після сутичок з силовиками цей масовий протест було придушено, а учасники, в тому числі й Андрій, піддалися репресіям з боку спецслужб путінського режиму. Не чекаючи гарантованого ув’язнення, Балаган переїхав до України, в місто Миколаїв. З початком Революції гідності він не міг залишатися осторонь, тому став безпосереднім учасником тих подій як у Києві, так і в Миколаєві, куди завдяки йому та таким же небайдужим людям «руская весна» не змогла просунутись.

А далі розпочалася війна з Росією. Жити далі, ніби нічого не відбувається, йому не дозволяв воїнський дух і гостре відчуття справедливості, тому він вступив до лав «Азову» 3 червня 2014 року. Балаган вірив, що воюючи в рядах батальйону, він бореться в тому числі і за вільну та справедливу Росію, сподівався на повалення злочинної російської влади, яка паразитує на своїх же громадянах. Боєць служив у розвідувально-диверсійній чоті, потім перейшов до 1-ї сотні. Саме у складі 3-го десятку 3-ї чоти 1-ї сотні Балаган вирушив у свій останній бій – штурм Мар’їнки.

Андрій «Балаган» Грек не мав паспорта з тризубом, але це не завадило йому взяти в руки зброю і піти добровольцем в «Азов» в той час, коли сотні тисяч українців спокійно спостерігали за окупацією Донбасу. Його чин – приклад для нас. Балаган посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України» та відзнакою «Холодний Яр». Іменем полеглого азовця названа одна з вулиць у Миколаєві – місті, що стало для нього другою домівкою.

Пам’ятаємо!

Помстимося!