Азовець, який закрив собою міну та врятував побратимів. Пам’яті Француза


П’ять років тому, 24 березня 2016 року, під час виконання бойового завдання поблизу Павлополя загинув наш побратим Сергій «Француз» Бурлака. Йому було 39 років. Він запам’ятався як справжній професіонал військової справи, як людина, яка постійно самовдосконалювалася фізично та інтелектуально, як вірний товариш, на якого завжди можна було покластися.

Сергій народився 8 вересня 1977-го у селі Новоселиця, що на Буковині, та згодом його сім’я переїхала до Запорізької області. Хлопець змалку ріс непосидючим та допитливим. 1996 року закінчив технікум, де навчався на ветеринара. Потім започаткував власний бізнес. Рідні Сергія відзначають його безмежну енергію, якій він завжди шукав застосування, не міг і хвилини просидіти без діла. Батьки заклали в характер Сергія найважливіші риси, притаманні чоловікові. Це насамперед чесність, мужність, повагу, любов до рідних та країни. Тож Сергій з дитинства завжди сам приймав рішення, був дуже самостійною та розумною дитиною.  Ще з юних років Француз позиціонував себе як патріот України, цікавився історією держави та ідеологією, постійно прагнув дізнаватися щось нове, багато читав, любив дискутувати на історичну тематику.

З початком російської агресії Сергій одразу ж хотів зі зброєю в руках захищати Україну, але в силу обставин він зміг долучитися до боротьби тільки в лютому 2015 року. В «Азов» Француз прийшов, маючи за спиною лише ази військової справи. Однак боєць був спраглий знань та постійно тренувався і навчався як під час організованих занять, так і самостійно. Спершу Француз став піхотинцем у другій сотні «Азову», згодом він прийняв рішення перевестися до розвідки – хотів завжди бути у всьому першим. Сергій ніколи не розповідав рідним, яких дуже любив, подробиці своєї служби, щоб не хвилювати їх. Вдома його чекали мати, дружина та дві донечки.

Того дня група розвідників, у складі якої перебував Француз, висунулась на виконання особливого бойового завдання. Напередодні під впливом ворожих засобів радіоелектронної боротьби впав наш безпілотник, що патрулював «сіру зону». Група Француза повинна була здійснити вихід та забрати апарат, щоб він не дістався ворогам. Але розвідники натрапили на мінне поле, і одна з мін забрала життя Сергія. Він отримав 11 осколкових поранень, таким чином закривши собою інших бійців, які йшли позаду. Після цього російсько-окупаційні сили відкрили шквальний вогонь по азовцях. Щоб витягнути Француза, побратимам довелось зробити кілька вилазок по мінному полю та під щільним обстрілом. Незважаючи на важкі умови, наші хлопці змогли винести тіло полеглого бійця.

«Що можна сказати про нього? Француз завжди йшов попереду, нічого не боявся, – згадують товариші по зброї. – Відчувалось, що це надійний боєць, на якого без проблем покластися у бойових умовах. Був дуже хорошою людиною, з ним цікаво було обсудити різні теми, і військові, і невійськові. Француз пишався тим, що його група заходила дуже далеко в тил противника та знала все про ворога. Із Сергієм дійсно можна було ходити у розвідку. Смерть такого бійця, як Француз, стала непоправною втратою, дуже жаль, адже він був відданим справі, надійним побратимом, справжнім патріотом. Француз хотів розвиватись, приносити користь своїй країні, наблизити перемогу. Мав багато військово-тактичних ідей, які хотів втілити в життя, частину з них ми реалізували».

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Сергій Бурлака посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У Василівці Запорізької області, де проживав Француз, встановлено меморіальну дошку в його пам’ять.

Пам’ятаємо!

Помстимося!