Не існує жодного народу, сила якого оцінювалась би лише за густотою населення, агресивністю політики або ж кількістю танків. Важливим залишається лише одне – вміння тримати удар. І саме це яскраво та мужньо показали українські воїни, які 10 лютого 2015 року успішно провели Павлопіль-Широкинську наступальну операцію.
Сьогодні з нагоди третьої річниці наступальної операції у Маріуполі з рук командира полку АЗОВ друга Редіса учасники тих подій отримали почесні відзнаки. Серед нагороджених бійці, які й нині продовжують вести боротьбу як в складі полку, так і поза його межами.
«За 6 активних діб бойові дії не стихали, – звернувся з промовою командир полку АЗОВ друг Редіс. – За цей час було звільнено 5 населених пунктів, які і нині під українським контролем. Завдяки проведеній наступальній операції лінію фронту було відведено від міста Маріуполь, яке перебуває в безпеці від ворожих артобстрілів до сьогодення. У тих боях ми втратили 14 героїв. Завдяки мужності та хоробрості цих бійців було відновлено честь та гідність українського війська».
Серед нагороджених воїнів був і друг Чудік – боєць 2-ї сотні полку АЗОВ, який зовсім нещодавно повернувся із полону.
«Мені говорили тамтешні ополченці, що мене забудуть і я взагалі нікому не потрібен в Україні. На що я їм відповідав: «Ваші «бойові товариші» перебувають у вашому ж місті, а у вас, по суті, немає навіть чаю та сигарет. От на вас дійсно «забили». А я від моїх побратимів щотижня маю посилки, і, більше того, вони піклуються і про моїх близьких». Мені було дуже приємно усвідомлювати те, що про мене пам’ятають та намагаються хоч якось допомогти. За це я вам дуже вдячний», – звернувся він до побратимів.
Саме під час тих боїв Чудік і потрапив у полон до сепаратистів. Проте ніщо не зламало його духу та віри.
Павлопіль-Широкинська наступальна операція – яскравий приклад того, як потрібно тримати удар. І нехай імена 14 азовців, які тоді віддали своє життя, навіки будуть вписані в історію славних боїв за українську націю.
