4 серпня минає четвертий рік від дня загибелі першого полеглого азовця – російського добровольця тоді ще батальйону АЗОВ Андрія «Балагана». Цього дня 2014 року 26-річний боєць загинув під час штурму окупованої Мар‘їнки. Життя Балагана забрав вибух ворожого фугаса.
Азовці з гордістю згадують Андрія, не приховуючи свого захоплення його героїзмом. Кажуть, Балаган був щирим, мав відкрите серце, чисті помисли та незвичайно глибокий світогляд. Пригадують Балагана і як надійного друга, який ніколи не лишав у біді та міг підняти настрій всім оточуючим у будь-якій ситуації. Азовець любив футбольні баталії та гомін трибун, розбирався у політиці, був надзвичайно інтелектуально розвиненим.
До України хлопець переїхав ще до Майдану та початку війни – у 2011 році. Побратими, які знали Андрія до АЗОВу, пригадують, що причиною переїзду до України стали його погляди, адже Балаган вважав Радянський Союз та його наступницю Росію тюрмою народів: «Причин було багато, головна – це утиски після подій на Манежній площі 2010-го. Тоді йому слідчий пообіцяв, що повісить на нього все, що можна, аби він сів. Тож Андрій, не довго думаючи, переїхав до України».
Коли почалася Революція Гідності, Балаган поїхав до Києва та став активним учасником тих подій. Окрім того, встиг взяти участь і в революційних подіях у Миколаєві, зокрема був учасником штурму наметового містечка тамтешніх сепаратистів, за що вже посмертно отримав відзнаку «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня.
Битва за українську Мар’їнку, що відбулася 4 серпня 2014 року, була не першою для Балагана – до цього він взяв участь і у звільненні Маріуполя, а також інших боях нашого підрозділу.
Друг Балагана, колишній боєць АЗОВу на псевдо Кабіна пригадує бій, що забрав життя товариша: «Наш взвод йшов за БМП, позаду по будівлі, метрів за 300-400 від нас, де ймовірно сидів снайпер, працював танк. Ми зупинилися, Балаган став у той момент по праву сторону від БМП, коли на узбіччі дороги спрацював радіокерований фугас і пролунав вибух, від якого нас розкидало у різні сторони від БМП… Серед 7 азовців, тих, хто постраждав, був і Балаган. Численні поранення внутрішніх органів, відірвана вибухом нога… Спочатку Балаган був без свідомості, потім прийшов до тями, хлопці почали надавати йому медичну допомогу, аби врятувати. Проте вже у машині, що забрала Балагана, він помер, не доїхавши до лікарні».
29 червня 2016 року азовця Балагана посмертно було нагороджено орденом «Народний Герой України» та відзнакою «Холодний Яр». Поховано Андрія у Миколаєві – українському місті, що стало рідним для росіянина, який віддав своє життя за Україну. Ім’я першого полеглого азовця назавжди закарбовано у назві однієї з вулиць міста.
