Пам’яті Ернеста

Палке серце, широка усмішка, юнацька щирість. Саме таким назавжди закарбується у нашій пам’яті боєць другої сотні полку АЗОВ Ігор Гольченко на псевдо «Ернест», який поліг в бою з ворогом у Широкиному рівно три роки тому.

Пам’яті Ернесто

Він розмовляв російською мовою та не носив вишиванок. Але його любов до Батьківщини проявилася по-іншому. Після закінчення школи у рідних Сумах Ігор хотів піти на війну та боротися проти окупанта. Але йому вдалося потрапити в «учебку» лише після досягнення 18-річного віку. Під час навчання Ернест швидко опановував військову науку, прагнув стати зразковим бійцем та скоріше поїхати на фронт. Командир Військової школи імені полковника Євгена Коновальця друг Кірт, що командував тоді 2-ю ротою, згадує: «Поповнення з «Атеку», у якому був Ернест, прийшло до нас незадовго до початку операції. Я все хотів познайомитись з новоприбулими, зібрати їх і поспілкуватися як командир з підлеглими. Але це був період після обстрілу «Східного», вже планувалась операція, ми майже кожну ніч, міняючись, виходили у розвідку у напрямку Широкиного, Павлополя, Водяного, тому я лише кількома словами перекинувся з ними під час ранкової зарядки. Я знав від побратимів Ернеста, що він ще в 17 років намагався потрапити в підрозділ, і щойно йому виповнилося 18, того ж дня поїхав у мобілізаційний центр. Незважаючи на свій невисокий зріст та юний вік, Ернест став кулеметником. А це досить важка справа – це головний калібр піхотного взводу, це зброя прикриття. Саме Ернест зі своїм ПКМ прикривав наступ на Саханський блокпост, і завдяки його влучній стрільбі був подавлений ворожий бліндаж, хлопці зайняли передову лінію оборони. Тоді ми вірили, що нам вишлють допомогу, що вчасно завдадуть арт удару. Але сталось як сталось. Відбувалась одна контратака за іншою, і зі слів командира та побратимів, друг Ернест показував себе дуже стійко і холоднокровно, противник зазнав значних втрат. Цей маленький хлопець зробив великий внесок у те, що ми зупинили ворога. Сотня потім отримає ім’я «Залізної» за те, що стояла та відбила всі контратаки. Вона стала залізною завдяки таким залізним хлопцям, як Ернест. Треба розуміти, що молоді хлопці, які ідуть на захист своєї країни, вже усвідомлюють, що вони справжні чоловіки, в той час, коли більшість шукає виправдання, чому вони не на війні. Ернест знав, що треба захищати Батьківщину, відчував це своєю сутністю і віддав за неї життя».

Солдат Ігор Гольченко загинув смертю Героя 14 лютого 2015 року у запеклому бою під Широкиним. Під час прориву машина з боєкомплектом, в екіпажі якої був юнак, потрапила під щільний ворожий обстріл. Ернест зазнав численних кулевих поранень та ціною свого життя захистив бойового побратима.

Указом Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У вересні 2015 року нагороджений почесним знаком «Маріуполь. Відстояли-перемогли» (посмертно).

29 вересня 2015 року Ігорю Гольченку було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно). У школі, де навчався Ернест, 16 жовтня 2015 року на його честь відкрита меморіальна дошка.

Ернест, ми закінчимо справу, за яку ти поклав своє життя!

ПАМ’ЯТАЄМО!

ПОМСТИМОСЯ!