Бойове братство полку «Азов» попрощалось із загиблим другом Барретом

Бойове братство полку «Азов» попрощалось із загиблим другом Барретом

Юрій Луговський – так в житті звали цього хлопця, звістка про смерть якого тугою лягла на серце кожного азовця. Тепер йому навічно 23. За свій молодий вік він прославився своїми здібностями та справами.

База полку АЗОВ в Урзуфі нині не така, як завжди: тиша, десятки вогнів, командування та особовий склад у скорботі. Це Юру Баррета проводжають до пращурів у вічність. Попрощатися з бійцем приїхали і колишні командири АЗОВу Андрій Білецький та Максим «Мосе» Жорін.

«Коли я згадую друга Баррета, перше, що спадає на думку, – воїн. Саме так, як істинний воїн, він жив та відправився до праотців: зі зброєю в руках у розпал бою. Друг Баррет багато разів зазирав смерті у вічі. Проте кожного разу виходив із цієї сутички переможцем. На жаль, крайній такий раз виявився останнім. І хоч поруч з нами нині його вже немає, але я впевнений, що Баррет житиме вічно у наших думках та серцях», – промовив командир 1-го батальйону полку АЗОВ друг Сухарь.

Баррет був славним воїном попри юний вік. Починав із батальйону «Донбас». Згодом, у лютому 2015 року, приєднався до АЗОВу. За весь час перебування в полку Баррет досить рідко тривалий час був на самій базі: постійно був там, де АЗОВ «не воює», кошмарив ворога.

«Друг Баррет був справжнім воїном: хоробрим, ініціативним, завжди впевненим у собі та своїх діях, – звернувся командир полку друг Редіс. – Досвідчений польовий командир, на якого варто рівнятися кожному. 14 березня на День добровольця Баррет мав отримати іменну вогнепальну зброю. Але, на жаль, у нерівному бою із ворогом він загинув. Загинув зі зброєю в руках, як справжній воїн».

Сотні побратимів вшанували пам’ять Баррета та провели побратима в останню путь.

Похорон Юрія Луговського відбудеться у понеділок в його рідному Червонограді Львівської області.

А поки боротьба триває. І ми не маємо ніякого права пробачати такі втрати. Просто пам’ятати – замало. Помстимося!