Відбулося шикування бійців, які покидають полк АЗОВ

24 червня на одній із баз полку АЗОВ, що на узбережжі азовського моря в селі Юр’ївка, пройшло особливе шикування. Особливість його полягала в тому, що для присутніх бійців воно стало останнім у лавах полку. Адже вже через кілька днів вони звільняються із лав АЗОВу. На дійстві були присутні командир полку АЗОВ друг Мосе, командир 1-го батальйону друг Редіс і командир 2-го батальйону друг Кірт. Кожен із них звернувся до присутніх азовців із напутнім словом. Командири побажали ніколи не забувати тих моральних та військових якостей, яким бійці змогли навчитись завдяки службі в АЗОВі.

У своєму зверненні до присутніх азовців командир полку друг Мосе зауважив, що переконаний: ті, хто покидає лави АЗОВу цього дня, назавжди запам’ятають часи служби в полку. Адже саме тут всі вони пройшли нелегкі випробування та матимуть безліч спогадів про ті дні, коли пліч-о-пліч воювали із людьми, які стали для них справжніми побратимами. АЗОВ для багатьох став тим підрозділом, де бійці змогли добре зрозуміти, що таке братерські стосунки та побратимство.

«Вже за декілька днів ви всі будете офіційно звільнені з лав АЗОВу, – сказав друг Мосе. – Я запевняю вас, що всі ці роки, ці люди та події закарбуються у вашій пам’яті на все життя. Деякі спогади будуть стискати серце так, що дихати ставатиме важко. Від деяких будуть несамовита радість та сміх. Та головне, що тут ви пройшли справжню чоловічу школу життя, яку вже не буде змоги пройти ніде інде, окрім АЗОВу. Я дійсно щиро вдячний кожному з вас за те, що ви присвятили частину свого життя нашому підрозділу. Я радий, що ми пройшли цей шлях разом, і вдячний кожному з вас за те, що ви зробили, за кожен внесок у нашу спільну справу, в нашу перемогу, в наше існування як підрозділу».

Під кінець своєї промови командир полку висловив сподівання, що кожен із присутніх цього дня на плацу, незважаючи на те, піде він воювати в інший військовий підрозділ чи повернеться до цивільного життя, залишиться вірним Ідеї Нації та буде спиратись на той азовський дух, який виховали в ньому за часи служби у підрозділі. Після закінчення промови командир полку передав усім присутнім бійцям прапори із азовською символікою, аби вони ніколи не забували підрозділ, який став для багатьох із них рідним. Підрозділ, у лавах якого вони боронили свою Батьківщину від російського агресора та з яким були пов’язані останні роки їхнього життя.