ПОЗИВНИЙ «ПОРФ»: «Ми – інші, працюємо за іншими стандартами»

Із самого початку війни на Сході України питання добровольчих батальйонів стояло досить гостро. Свого часу держава поставила їх перед вибором: розформування або підпорядкування офіційним військовим відомствам. Часто влада приписувала їм відсутність професіоналізму і дисциплінованості, кваліфікувала їх як тимчасове явище, просто безвекторну силу, яка може нашкодити. Але окремий загін спецпризначення «Азов» Національної гвардії України довів протилежне.

ПОЗИВНИЙ «ПОРФ

За три з половиною роки свого існування підрозділ справді став прикладом того, як за короткий час можна робити неможливе – в стані війни будувати армію якісно нового зразка. І зараз він став на один щабель із найбільш професійними підрозділами світу. Бійці «Азова» продемонстрували і Україні, і всьому світові, що майбутнє країни – саме за добровольцями, які за покликом серця, а не за наказом військкоматів кинулись на захист своєї держави від агресора.

Чому молоді мотивовані хлопці обирають саме «Азов»? Що його вирізняє з-поміж інших підрозділів? Своєю історією боротьби поділився боєць 1-го батальйону ОЗСП «Азов» харків’янин із позивним Порф.

– Слава Україні! Розкажіть, будь ласка, як Ви розпочинали свій шлях військовослужбовця?

– Після Революції гідності 14 березня 2014 року в моєму місті сталася подія, що увійшла в історію як оборона Римарської, я був учасником цього бою проти проросійських бойовиків. Після цього разом із друзями почали шукати підрозділ, де можна було б взяти зброю у руки і визволяти свої землі. Зокрема, ми думали, що вдасться повернути Крим, захоплений російськими військами. Ми штурмувати військкомати, але там були одні «ватніки», тому нікого не призивали. Тоді ми розбіглись по різних добробатах: одні пішли у батальйон МВС «Слобожанщина», інші – в «Азов». Три місяці я провів у «Слобожанщині», дуже швидко зрозумів, що це не те, що мені потрібно, і вирішив йти на військову службу до Збройних сил України.

– У яких боях Ви брали участь?

– Спочатку наш підрозділ дислокувався у Краматорську, а потім нас перекинули на Маріуполь. Тож ми постійно захищали цей напрямок, разом із азовцями брали участь у Широкинській наступальній операції у лютому 2015 року – прикривали, коли вони заходили у Павлопіль і Пищевик. А так, оскільки чимало побратимів були в «Азові», на виїздах ми часто діяли разом.

– Як Ви потрапили саме до лав ОЗСП «Азов»?

– Взагалі наш колектив, яким ми влилися в лави Збройних сил, був дуже активним та відрізнявся загостреним відчуттям справедливості, ми всі прагнули воювати. Але на початку 2016 року нас розформували: мене кинули на «дембель», інших хлопців – на полігони. Однак для мене війна ще не закінчилась. Коли постало питання, як бути далі, я без вагань обрав «Азов». Одній людині, яка йде до Збройних сил, буде дуже складно щось міняти – система може затоптати. Якщо ж йти групою, це набагато легше: можна самим «створювати погоду», впливати на командирів і змушувати їх робити правильні речі. Так я долучився до «Азова», тут мене чекали перевірені в спільних боях побратими, на яких я міг розраховувати. Я розумів, куди я йду. Хотів лише, щоб дали в руки зброю.

– Чи виправдались очікування, коли Ви стали азовцем?

– Я побачив «Азов» не так, як тоді, коли до нас приїжджали бійці, а зсередини. Мені дуже сподобалось, що тут багато ідейної і мотивованої молоді, всі займаються спортом. Щодо побуту, то теж побачив лише плюси, особливо в тому, що стосується їжі. Адже якщо на виїздах ми готували собі самі, то в частині довелось харчуватись у їдальні, а їжа там була дуже несмачна і неякісна. Забезпечення в «Азові» набагато краще, бо я можу порівняти із ЗСУ 14-15 років, коли там нічого не було. Проте побратими із ЗСУ говорять, що на сьогодні і в них з цим стало трохи ліпше. Технічними засобами, такими як тепловізори тощо, ми в «Азові» теж забезпечені.

– Як проходять будні бійця ОЗСП «Азов»?

– Ми розвиваємось кожного дня. Опановуємо військову науку, займаємось фізичною, вогневою, тактичною підготовкою. Є час для саморозвитку – можна займатися спортом в обладнаному залі, читати книжки з полкової бібліотеки, плавати в басейні.

– Чому, на Вашу думку, молодь обирає саме «Азов» для проходження військової служби?

– Наскільки я бачу, для молоді тут більше перспектив і їй легше себе реалізувати. Люди з вищого командування «Азова» від самого початку були звичайними кулеметниками чи піхотинцями. Відносини між командиром і рядовим бійцем будуються на взаємній повазі, тут чують кожного і допомагають розвиватись. Ми – інші, працюємо за іншими стандартами. «Азов» – досить нова структура. З армії радянського зразка зробити «нову армію» дуже складно. Я вважаю, що її треба будувати з нуля – саме так, як це робить «Азов». Звісно, першопрохідці завжди стикаються із проблемами на своєму шляху. Але з допомогою командирів, бійців і тих, хто до нас приєднається, ми подолаємо всі негаразди.